Введення карантину по всьому світу призвело до ажіотажного попиту на продовольство. Населення робить запаси на випадок, якщо почнуться перебої з доставкою продуктів. На тлі загального падіння біржових індексів котирування пшениці на Чиказькій біржі з середини березня піднялося на 10-15%. До речі, зростає попит не тільки на зернові, а й на інші продукти, наприклад, м’ясо.
Але говорити про аномальне подорожчання поки не можна. Ціни, скоріше, повернулися до верхніх значень минулого року.І нові цінові рекорди ми навряд чи побачимо: як тільки ажіотаж вщухне, знизиться і попит. У всякому разі, новий урожай скуповувати ніхто не поспішає.В Україні додатковим фактором підвищення цін на зерно стало зростання курсу долара. Чутливі до будь-яких цінових коливань мірошники відразу ж забили на сполох: “щодня тонна пшениці дорожчає майже на 100 гривень”- повідомляє Владислав Бєлах, президент Центру аграрної логістики та інфраструктури.
Якісної пшениці все менше і менше. Пекарі скаржаться, що переробники готові купити зерно, але трейдери відмовляються продавати: чекають ще більшої ціни.Дійшло до того, що Союз борошномелів і асоціація пекарів зажадали від влади тимчасово обмежити експорт зерна, щоб зберегти діючі ціни на хлібобулочну продукцію. Доводиться чути найнеймовірніші ідеї та пропозиції.
Один з представників галузі заявив, мовляв, нехай держава повністю викупить у трейдерів запас зернових, необхідних Україні “на рік життя”, що становить близько 5 млн тон продовольчої пшениці для виробництва хліба і ще близько 3 млн тон для виробництва макаронних виробів, борошна, кондитерки . Ось тоді можна і відкривати експорт! Масла у вогонь підлив і той факт, що обмеження на експорт вже ввела Росія, найбільший експортер зерна в Причорноморському регіоні. Міністерство сільського господарства Казахстану також ввело обмеження на вивезення зерна. Паніка, судячи з усього, дісталася вже і до Офісу президента. На Банковій цілком серйозно обговорюють обмеження експорту продовольства. Поки мова йде про експорт продовольчого зерна. Так чи небезпечна ситуація? Для початку розберемося в мотивації борошномелів. Зазвичай вони поводяться так: вичікують період найнижчої ціни, щоб поповнити свої запаси. Більшу частину зерна вони купують з серпня по другу половину вересня, коли жнива завершені на 40-50% і велика кількість продукції тисне на ринок. Протягом останніх трьох років на світовому ринку це період низьких цін. Другий період закупівлі – друга половина квітня. В цей час трейдери вже закривають свої експортні програми. Мірошники виходять на ринок і забирають залишки за низькою ціною. Але в 2020 році мірошники переграли самих себе. Замість того, щоб купувати, коли ціни на пшеницю на початку весни просіли, переробники чекали ще більшого просідання, мабуть, розраховуючи, що карантин призведе до зупинки логістики. Але прорахувалися. Світовий ринок розвернувся через продуктову паніку. Трейдери для закриття своїх програм були змушені закуповувати зерно за високою ціною, що призвело до активізації експорту і зростання цін і на внутрішньому ринку. І звинувачувати за порожні склади варто власну жадібність і нерозторопність. Мірошники і пекарі називають ситуацію на ринку продовольчої пшениці “критичною”. Але, схоже, вони навмисно згущують фарби. Відвантаження зерна з України останнім часом дійсно зростає. Аграрії, які з минулого року притримували продукцію через низькі ціни, нарешті почали її продавати. Але ажіотажного вивезення зерна з України не спостерігається. У минулому році вони й держава домовилися про граничний обсяг експорту пшениці в 2019/2020 маркетинговому році на рівні в 20 млн тон (всього було вироблено понад 28 млн тон, приблизно 8 млн тон ми споживаємо в Україні). На сьогоднішній день вже вивезено близько 18 млн тон. До нового врожаю – 2,5 місяця, за цей час без загрози для внутрішнього споживання можна експортувати ще приблизно 2,2 млн тон. Поточна динаміка перевалки показує, що ми навряд чи вийдемо за рамки домовленостей держави і трейдерів. “Так, з 14 по 20 березня обсяги експорту пшениці збільшилися на 67%, склавши 284 тисячі тон, тобто рівень експорту сьогодні не перевищує 1 млн тон на місяць. До липня я не бачу ризиків того, щоб наші запаси були вивезені “дочиста”– говорить Владислав Бєлах, президент Центру аграрної логістики та інфраструктури.
Борошномельний бізнес дійсно важкий, рентабельність невисока. Якщо ми з вами вирішимо побудувати виключно млин, то прогоримо.Вигідно займатися цим бізнесом, якщо у вас є власне сільськогосподарське виробництво і млин для вас не основний вид діяльності. Але варто враховувати, що і сезонне споживання зерна мірошниками відносно невелика.Тому виділені з Аграрного фонду 10 тисяч тон зерна цілком повинні заспокоїти галузь і є абсолютно розумною альтернативою забороні експорту.Сьогодні будь-які спроби зупинити експорт приведуть до зворотного ефекту – ми знизимо рівень продовольчої безпеки країни. Саме з продажу залишків старого врожаю фермери фактично фінансують свою поточну діяльність.Обмежуючи можливості продавати, штучно знижуючи ціни на внутрішньому ринку, ми завдаємо удару по урожаю 2020-2021 року. Фермерам зараз потрібно дати можливість продати старі запаси за максимальною ціною.
У аграріїв в умовах кризи немає можливості хеджувати ризики. Вони не можуть убезпечити себе від просідання ринкових котирувань нижче собівартості виробництва шляхом укладення форвардних контрактів. Раніше вони могли продати трейдеру до третини врожаю з умовою поставки через кілька місяців. І отримати передоплату. Або під ці контракти домовитися про фінансування в банках. Сьогодні через непрогнозованість ситуації система хеджування не працює. Аграрії розраховують тільки на власну фінансову подушку, тобто на залишки врожаю. На даний момент ситуація в аграрному секторі продовжує залишатися стабільною. Урожай, мабуть, буде трохи гірше торішнього, але в цілому ні посушлива весна, ні карантин не позначилися на діяльності більшості агропідприємств. Посівна йде за графіком. У минулому році експорт агропродукції приніс Україні майже 10 млрд доларів, і в економіці не та ситуація, щоб ризикувати валютною виручкою. А найголовніше – за прогнозами трейдерів, ціни на майбутній урожай будуть … нижче. Тобто формувати сьогодні стратегічні запаси продовольства із залишків старого врожаю – затія однозначно невигідна. Якщо і говорити про викуп зерна у фермерів, то вже наступного врожаю. Сліпо копіювати дії Росії щодо обмеження експорту було б помилкою. Роль держави в аграрному секторі там набагато вище. У Росії досить ресурсів, щоб компенсувати власному виробнику наслідки геополітичних ігор, які веде керівництво РФ. У нас таких ресурсів немає. Ми вже маємо гіркий досвід введення квот і ручного управління експортом. Як правило, такі заходи призводять до розквіту корупції і занепаду економіки. Наприклад, в 2010/2011 маркетинговому році багато найбільших експортерів зерна (компанії Cargill, Louis Dreyfus, Toepfer і Soufflet Group) залишилися без квот або отримали їх на мізерні обсяги експорту, так як висновок Мінагропроду про наявність зерна не вдавалося отримати вчасно. Це, до речі, призвело до заморожування цілого ряду запланованих інвестиційних проектів. Давайте згадаємо 2011/2012 маркетинговий рік: уряд Азарова намагається гратися з експортом – вводить експортні мита і скасовує повернення ПДВ. Україна майже нічого не експортує в період високих цін, так як аграрії не хочуть віддавати продукцію. Потім обмеження знімаються, але вже інфраструктура не справляється з обсягами поставок. Сьогодні експорт аграрної продукції з України в значній мірі продовжує залишатися в тіні – згадаємо заяви вже екс-міністра Уманського про щомісячні “скручування” на 5 млрд грн. Велика частина “скруточних” схем зав’язана на аграрний експорт. Якщо перевести експорт на ручне управління, тінізація ринку виросте в рази. Історія вчить, що такого роду експерименти завжди закінчувалися провалами, і повторювати вже пройдені помилки не варто.
